Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденко Ігор Дмитрович (голова засідання),

Головатий Сергій Петрович (доповідач),

Лемак Василь Васильович,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ананченка Олега Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин четвертої, шостої статті 10, пунктів 2, 3 частини першої статті 260, пункту 19 частини першої статті 353, статей 388, 403, 404 Цивільного процесуального кодексу України та частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 15, ст. 128).

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Ананченко Олег Миколайович як суб'єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/456 від 13 грудня 2021 року) визнати такими, що не відповідають Конституції України, частини четверту, шосту статті 10, пункти 2, 3 частини першої статті 260, пункт 19 частини першої статті 353, статті 388, 403, 404 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс), частину третю статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262-IV (далі - Закон № 3262-IV).

Згідно з оспорюваними приписами Кодексу:

"суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права" (частина четверта статті 10);

"якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії" (частина шоста статті 10);

ухвала, що її викладено окремим документом, складається з "2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу" (пункти 2, 3 частини першої статті 260);

окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо "внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення" (пункт 19 частини першої статті 353);

"судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд" (стаття 388);

"1. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суд дів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

6. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах" (стаття 403);

"1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

5. Суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.

6. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

7. Після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом" (стаття 404).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3262-IV "суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру".

На думку Ананченка О.М., оспорювані приписи Кодексу та Закону № 3262-IV не відповідають статтям 3, 8, 19, частині четвертій статті 32, частинам першій, другій статті 55, статтям 64, 68, частинам першій, другій, третій статті 124, частині першій, пункту 8 частини другої статті 129, статтям 151-1, 151-2 Конституції У країни.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає таке.

Зарічний районний суд міста Суми 1 листопада 2018 року ухвалив рішення, згідно з яким позов Ананченка О.М. до прокуратури Сумської області про вилучення, спростування відомостей з тексту листа і зобов'язання вчинити дії задовільнив частково: спростував відомості про те, що позивач не скористався передбаченим статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України правом оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді; у задоволенні решти вимог відмовив. Рішення мотивовано тим, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого права, оскільки скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені злочини потрібно розглядати та вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Сумський апеляційний суд постановою від 22 січня 2019 року задовольнив апеляційну скаргу прокуратури Сумської області, скасував рішення Зарічного районного суду міста Суми від 1 листопада 2018 року в частині задоволення вимоги про спростування відомостей та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У вказаній постанові Сумський апеляційний суд зазначив, що інформація, хоч і є помилковою, але не завдала шкоди особистим немайновим правам позивача, не перешкоджає йому в реалізації цивільних прав та обов'язків і не позбавляє права оскаржувати дії посадових осіб прокуратури Сумської області. Крім того, спростування недостовірної інформації здійснює особа, яка поширила інформацію, а не суд.