Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Юровська Галина Валентинівна (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович,

Мойсик Володимир Романович (доповідач),

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Страшкеви Євгенії Дмитрівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., № 38, ст. 313) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернулася Страшкева Є.Д. з клопотанням перевірити на відповідність частинам четвертій, п'ятій статті 41 Конституції України (конституційність) положення частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-IV зі змінами (далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону "іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання".

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк), і Страшкева В.В. (чоловік Страшкеви Є.Д.) 20 грудня 2005 року уклали кредитний договір, на підставі якого Банк надав йому кредит з кінцевим терміном повернення коштів 10 вересня 2016 року. На забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором Страшкева Є.Д. і Банк уклали договір іпотеки нерухомого майна, на підставі якого в іпотеку передано будинок та земельну ділянку.

У зв'язку з порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором Банк прийняв рішення в позасудовому порядку задовільнити погашення кредитної заборгованості за рахунок кредитної іпотеки, а приватний нотаріус 29 жовтня 2016 року зареєстрував право власності на вказані будинок та земельну ділянку за Банком.

У грудні 2019 року Страшкева Є.Д. звернулася до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Банку про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 7 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, позов задовольнив.

Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій Банк оскаржив у касаційному порядку до Верховного Суду.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановою від 8 вересня 2021 року задовольнила касаційну скаргу Банку, скасувала рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 7 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року і ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні позову Страшкеви Є.Д. до Банку про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Автор клопотання "вважає, що частина перша статті 37 Закону не відповідає нормам Конституції України, адже порушується її право на володіння, користування та розпоряджатися своєю власністю. Верховний Суд, посилаючись на зазначену норму Закону фактично позбавляє Страшкеву Євгенію Дмитрівну права власності на своє домоволодіння. Крім того, фактично позбавлено і місця проживання її двох малолітніх дітей, 2013 року народження".