Велика палата Конституційного Суду України у складі:

Головатий Сергій Петрович (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович,

Завгородня Ірина Миколаївна,

Кичун Віктор Іванович,

Колісник Віктор Павлович,

Кривенко Віктор Васильович,

Лемак Василь Васильович,

Мойсик Володимир Романович,

Первомайський Олег Олексійович,

Сас Сергій Володимирович (доповідач),

Сліденко Ігор Дмитрович,

Філюк Петро Тодосьович,

Юровська Галина Валентинівна,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII (Відомості Верховної Ради України, 2014 p., № 12, ст. 186).

Заслухавши суддю-доповідача Саса С.В. та дослідивши матеріали справи, Велика палата Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) Закон України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII (далі - Закон), яким передбачено звільнення від кримінальної та адміністративної відповідальності, а також від покарання осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року.

Автори клопотання стверджують, що Закон є неконституційним, оскільки ухвалений з порушенням конституційної процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності, встановленої статтями 89, 93, 94, 112 Основного Закону України, та не відповідає положенням статей 1, 3, 6, 8, 9, 19, 21, 24, 27, 58, 85, 124, 126 Конституції України.

2. Велика палата Конституційного Суду України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з ухваленням Другою колегією суддів Першого сенату Конституційного Суду України Ухвали від 26 серпня 2020 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) зазначаються акт (його конкретні положення), що належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити акт (його окремі положення), а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень).

Аналіз конституційного подання дає підстави для висновку, що автори клопотання не обґрунтували тверджень щодо неконституційності Закону.

Стверджуючи про невідповідність Закону положенням статей 3, 21, 24, 27 Конституції України, народні депутати України висловили припущення, що Закон "ліквідовує інститут охорони життя та здоров'я людини державою та нівелює принцип невідворотності покарання", а також формує "у суспільстві враження про дозволеність безкарно вчиняти злочини проти життя і здоров'я людини".

Автори клопотання зазначають, що, допустивши можливість застосування положень Закону України "Про застосування амністії в Україні", Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення під час реалізації Закону в частині, що йому не суперечить, законодавець надав перевагу Закону, а не кодексам, що регулюють кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, чим порушив принцип юридичної визначеності. Проте стаття 8 Закону чітко визначає пріоритет застосування його положень, що забезпечує прогнозованість правозастосування.

Крім того, суб'єкт права на конституційне подання вказує на неузгодженість між положеннями Закону та положеннями Закону України "Про застосування амністії в Україні", Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, що також не є обґрунтуванням тверджень про неконституційність Закону.

Автори клопотання, стверджуючи, що Закон не відповідає статті 58 Конституції України, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності та покарання має бути визначене лише законом про внесення змін до Кримінального кодексу України, висловлюють власне бачення, що також не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності Закону.