Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.

Відповідно до статті 8 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою. Водночас частиною п'ятою цієї ж статті обумовлено, що справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ, як передбачено частиною другою статті 18 та частиною п'ятою статті 128 зазначеного Закону , визначають збори суддів місцевого суду шляхом прийняття відповідного рішення.

Повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями та порядок здійснення автоматизованого розподілу судових справ регламентовані Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення про АСДС), затвердженим рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами).

Так, пунктом 1 Розділу VII Положення про АСДС визначено, що збори суддів відповідного суду визначають спеціалізацію кожного судді суду відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом ДСА України (наказ ДСА України від 21.12.2018 № 622 (зі змінами, внесеними наказом ДСА України від 30.04.2020 № 209, погодженими рішенням Ради суддів України від 24.04.2020 № 26)).

Для кожного судді може бути визначена більш ніж одна спеціалізація. Визначення спеціалізації суддів у суді, в тому числі слідчих суддів, має забезпечити виключення випадків неможливості проведення автоматизованого розподілу справи або матеріалів кримінального провадження через відсутність суддів відповідної спеціалізації.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Натомість, обов'язкове запровадження спеціалізації суддів у місцевих загальних та апеляційних судах визначено лише для розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх. Одночасно, судді з такою спеціалізацією не звільняються від виконання обов'язків судді відповідної інстанції, проте, здійснення ними таких повноважень ураховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення. Крім того, судді однієї спеціалізації не обмежені розглядати лише конкретні категорії справ.

Одночасно, частиною 3 статті 35 КПК України не передбачене врахування спеціалізації судді при визначенні складу судової колегії для розгляду конкретного кримінального провадження. Відтак процесуальних підстав для заявлення самовідводів суддями інших спеціалізацій, які включені до складу колегії у конкретній справі, не існує.

Окрім того, передавання кримінальної справи до іншого суду не є гарантією того, що в тому суді, до якого її буде передано, можна буде утворити судову колегію для конкретного провадження з суддів, що входять до складу певної спеціалізації.