Обговоривши внесений Головою Верховного Суду Данішевською В.І. проєкт конституційного подання щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", абзаців першого, шостого та одинадцятого пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя", керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50 - 52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Пленум Верховного Суду

Звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", абзаців першого, шостого та одинадцятого пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя".

На засіданні Пленуму Верховного Суду розглянуто питання необхідності звернення з конституційним поданням до Конституційного Суду України щодо неконституційності окремих положень Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (далі - Закон № 1635-IX).

Розгляд відповідного питання зумовлено, зокрема, надходженням до Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя від 12 серпня 2021 року № 1822/0/15-21 "Про звернення Вищої ради правосуддя до Верховного Суду як суб'єкта права на конституційне подання щодо конституційності окремих положень законів".

За результатами аналізу окремих положень Закону № 1798-VIII та Закону № 1635-IX Пленум Верховного Суду дійшов висновку, що ці положення мають ознаки таких, що не відповідають Конституції України.

З метою недопущення звуження змісту та обсягу конституційних прав і свобод людини і громадянина та для забезпечення безперервного функціонування Вищої ради правосуддя під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів, реалізуючи повноваження, надане Верховному Суду згідно із частиною другою статті 150 Конституції України, керуючись пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Пленум Верховного Суду звертається із цим поданням.

14 липня 2021 року прийнято Закон № 1635-IX, який набрав чинності 5 серпня 2021 року.

Закон № 1635-IX прийнято з метою вдосконалення порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права, забезпечення відповідності кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, підвищення інституційної спроможності Вищої ради правосуддя, підвищення рівня суспільної довіри до органів суддівського врядування зокрема та судової влади загалом.

Законами № 1635-IX і 1798-VIII передбачено створення Етичної ради та наділено її повноваженням щодо перевірки дійсних членів Вищої ради правосуддя і кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Попри те, що ці закони на сьогодні здебільшого узгоджуються з метою вдосконалення системи організації судової влади, окремі зміни, які ними запроваджені, здійснено у спосіб, який не може вважатися прийнятним насамперед із позиції його невідповідності Основному Закону та принципу верховенства права.

1. Так, відповідно до абзацу шостого пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX , із дня внесення Етичною радою рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя з підстав, визначених пунктами 3 - 5 частини першої статті 24 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", член Вищої ради правосуддя, стосовно якого прийнято таке рішення, відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена Вищої ради правосуддя.

Таким чином, за результатами відповідного оцінювання Етичною радою членів Вищої ради правосуддя ймовірним є відсторонення від посади членів Вищої ради правосуддя і, як наслідок, припинення діяльності Вищої ради правосуддя у зв'язку з відсутністю кворуму цього конституційного органу.

Отже, положення Закону в їх системному зв'язку допускають одномоментне припинення діяльності органу державної влади, який реалізує конституційні повноваження.

На необхідності дотримання принципу інституційної безперервності в контексті діяльності вищих органів влади наголошував Конституційний Суд України в Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, зазначаючи: "При внесенні змін до Конституції України має бути забезпечений принцип інституційної безперервності, який означає, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію".

Цей принцип становить одну з основ конституційного ладу і саме без урахування цієї основоположної засади було ухвалено Закон № 1635-IX.

Стан законодавчого регулювання, який допускає одномоментне припинення діяльності Вищої ради правосуддя, несе в собі реальні істотні загрози принципу безперервного функціонування Вищої ради правосуддя як органу, який наділений ключовими, фундаментальними повноваженнями у сфері судової влади та такими, які значною мірою уможливлюють здійснення правосуддя судами України й гарантують основоположні принципи судової влади, насамперед незалежність суддів. Повноваження Вищої ради правосуддя не можуть бути делегованими іншим органам влади, а альтернативних шляхів вирішення питань, які належать до компетенції Вищої ради правосуддя, Конституція України не передбачає.

Вища рада правосуддя згідно з Конституцією України та законами України наділена повноваженнями щодо вжиття заходів стосовно забезпечення незалежності суддів, унесення подання про призначення суддів, ухвалення рішень, пов'язаних зі звільненням суддів. Обсяг таких повноважень передбачає реалізацію зазначеним органом публічних функцій у сфері судової влади, а також функцій, пов'язаних з реалізацією прав і обов'язків судді - фундаментальних питань щодо суддівської кар'єри.

Ураховуючи наведене, абзац шостий пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX суперечить статтям 8, 126 Конституції України та статті 131 Конституції України, відповідно до якої в Україні діє Вища рада правосуддя.

2. Абзацом першим пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX передбачено, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена Вищої ради правосуддя до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя.

Водночас у пункті 58 Термінового спільного висновку Венеціанської комісії та Генерального директорату з прав людини і верховенства права Ради Європи від 5 травня 2021 року № 1029/2021 щодо проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя (проєкт Закону № 5068) зазначено, що прикінцеве та перехідне положення № 3 проєкту Закону № 5068 передбачає виняткову одноразову перевірку діючих членів Вищої ради правосуддя, за винятком Голови Верховного Суду (який на відміну від інших членів Вищої ради правосуддя вже перевірявся Вищою кваліфікаційною комісією суддів України).

Перевірка діючих членів Вищої ради правосуддя Етичною радою відповідно до критеріїв професійної етики та доброчесності може вважатися прийнятною лише як одноразовий винятковий захід (пункт 59 Висновку від 5 травня 2021 року № 1029/2021).

Аналогічні висновки щодо кваліфікаційного оцінювання як виключного заходу під час здійснення судової реформи в Україні містились у Висновку Венеціанської комісії від 9 грудня 2019 року № 969/2019 щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування, та в Спільному висновку Венеціанської комісії й Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи від 23 березня 2015 року № 801/2015 щодо Закону "Про судоустрій і статус суддів" і внесення змін до Закону "Про Вищу раду юстиції України".

Аналогічні за змістом висновки щодо взаємозв'язку принципу верховенства права й незмінюваності суддів сформульовано в Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020.

Слід зважати, що, враховуючи необхідність здійснення фундаментальної судової реформи у 2016 - 2017 роках, кваліфікаційне оцінювання суддів було легітимізовано винятково як одноразовий захід. Щодо цього на тому етапі існував відповідний консенсус. Винятковість цього заходу зумовлена тим, що будь-яке оцінювання суддів є втручанням у здійснення суддею своїх конституційних повноважень, несе в собі істотні загрози незмінюваності суддів як ключового елементу принципу незалежності суддів, який установлено статтею 126 Конституції України.

Своєю чергою ухвалення нормативно-правових актів, що передбачають повторне оцінювання суддів, які є членами Вищої ради правосуддя, має ознаки чергового втручання парламенту в незалежність судової влади загалом, що неприпустимо для належного стану здійснення правосуддя та конституційного ладу, адже лише незалежний суд є невід'ємною складовою існування правової держави.

Ураховуючи те, що окремі члени Вищої ради правосуддя вже проходили аналогічну перевірку (як судді - у процесі кваліфікаційного оцінювання або беручи участь у конкурсах на посаду судді), перевірка таких суддів відповідно до Закону № 1635-IX не може вважатись одноразовим заходом.

З огляду на викладене абзац перший пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX суперечить статті 126 Конституції України в частині поширення її дії на членів Вищої ради правосуддя, які є суддями та вже проходили оцінювання на відповідність критеріям професійної етики й доброчесності.