Велика палата Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) 31 серпня 2021 року постановила Ухвалу № 109-у/2021 (далі - Ухвала), якою відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про призначення Шкарлета С.М. Міністром освіти і науки України" від 17 грудня 2020 року № 1119-IX.

На підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за потрібне викласти окрему думку щодо Ухвали та низки важливих явищ та понять.

1. Постановляючи Ухвалу, Конституційний Суд дійшов висновку, що конституційне подання не відповідає вимогам пункту 4 частини другої, частини третьої статті 51 Закону України "Про Конституційний Суд України", тому є підстава для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 3 статті 62 цього закону - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом.

Мотивуючи таке своє процесуальне рішення, Конституційний Суд послався, по-перше, на те, що "до конституційного подання не долучено копій жодного із матеріалів і документів, зазначених у цьому поданні та у переліку до нього, на які посилаються народні депутати України з метою довести твердження про неособисте голосування народних депутатів України під час ухвалення Постанови" (абзац четвертий пункту 3 Ухвали).

По-друге, на те, що "у конституційному поданні також указано, що суб’єктом права на його подання є 45 народних депутатів України, але у додатку до конституційного подання вказано 46 прізвищ (у одних випадках із зазначенням ініціалів, у інших - із зазначенням імен та по батькові), проте підписи осіб, зазначених у цьому додатку до конституційного подання, не підраховані на кожній сторінці, офіційно не підтверджені і не завірені уповноваженою посадовою особою, що свідчить про недотримання вимог, викладених у статті 51 Закону України "Про Конституційний Суд України" (абзац п’ятий пункту 3 Ухвали).

2. Вважаю, що використане в Ухвалі мотивування не повною мірою задовольняє як прихильників думки щодо наявності підстав для відкриття конституційного провадження у цьому випадку, так й їх опонентів.

3. Головним аргументом на підтвердження думки щодо наявності підстав для відкриття конституційного провадження у справі за зазначеним конституційним поданням є те, що повноваження Конституційного Суду визначені Основним Законом України.

Тому будь-який закон, у тому числі Закон України "Про Конституційний Суд України", не може розглядатись як акт, що будь-яким чином обмежує повноваження органу конституційного контролю, визначені Конституцією України, оскільки, як відомо, приписами закону можна лише розвивати та конкретизувати конституційні приписи, однак не змінювати їх змісту та сутності.

У цьому контексті важливо, що Основний Закон України визначає повноваження Конституційного Суду, однак не вказує на потребу існування будь-яких додатків (матеріалів, документів тощо), які слід подавати разом із конституційним поданням. Тим більше, Основний Закон України не вказує на таке повноваження органу конституційного контролю, як відмова у відкритті конституційного провадження.

Звісно, важливою у цьому питанні є стаття 153 Конституції України, що вказує на потребу ухвалення закону, який має врегулювати відносини, зокрема, щодо підстав і порядкузвернення до Конституційного Суду. Проте, як зазначалось вище, ніщо у такому законі не може бути сформульоване усупереч нормам Основного Закону України.

4. Слід наголосити, що у Законі України "Про Конституційний Суд України" дійсно є згадка про документи і матеріали, на які посилається суб’єкт права на конституційне подання (пункти 3, 4 частини другої статті 51).

Однак у пункті 3 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України", на якому ґрунтується Ухвала, вказується на невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом, та немає чіткої вказівки на те, що цією підставою для відмови у відкритті конституційного провадження охоплюються випадки ненадання Конституційному Суду суб’єктом права на конституційне подання документів і матеріалів, на які має місце посилання у поданні.