Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Колісника Віктора Павловича - головуючого,

Кичуна Віктора Івановича - доповідача,

Філюка Петра Тодосьовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Порайка Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564).

Заслухавши суддю-доповідача Кичуна В.І. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Порайко М.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між ним і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), а саме:

- пункт 12 частини другої статті 4 Закону № 4452 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 4 липня 2014 року № 1586-VII (далі -Закон № 1586);

- пункт 6 частини другої статті 20, частину другу статті 29 Закону № 4452 в первинній редакції;

- абзац десятий частини шостої статті 36 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 1586;

- пункт 3 частини першої статті 52 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб" від 2 жовтня 2012 року № 5411-VI (далі - Закон № 5411).

Пунктом 12 частини другої статті 4 Закону № 4452 в редакції Закону № 1586 закріплено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом № 4452, здійснює такі функції: "надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації".

За пунктом 6 частини другої статті 20 Закону № 4452 в первинній редакції кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для "надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації".

Згідно з частиною другою статті 29 Закону № 4452 в первинній редакції "Фонд також набуває прав кредитора на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації".

Відповідно до абзацу десятого частини шостої статті 36 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 1586,з метою забезпечення виконання зобов'язань, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможного банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 5411, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: "вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону".

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Закону № 4452, автор клопотання зазначає, що внаслідок їх застосування "порушується його право власності на вклад, гарантоване нормами частин першої, четвертої статті 41 Конституції України, згідно з якими кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним". Аргументуючи свою позицію, Порайко М.В. посилається на Конституцію України, закони України, Указ Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України" від 10 вересня 1998 року № 996/98, юридичні позиції Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, низку актів виконавчої дирекції Фонду щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Єврогазбанк" і призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у вказаний банк, продовження строку тимчасової адміністрації і повноважень уповноваженої особи Фонду, щодо початку процедури ліквідації ПАТ "Єврогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, а також на судові рішення, ухвалені в його справі.