Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича - доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Кошика Костянтина Валентиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Кошик Костянтин Валентинович як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Заявник) звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/188 від 17 травня 2021 року) визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс) у частині "встановлення адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

Приписами частини першої статті 130 Кодексу встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу містить кілька окремих складів адміністративних правопорушень, зокрема той, що його оспорює Заявник, - "відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

На думку Заявника, оспорювані приписи Кодексу не відповідають приписам частини третьої статті 28, частини першої статті 29, частини другої статті 61, частини другої статті 62, частини першої статті 63 Конституції України.

Обґрунтовуючи свою позицію, Заявник посилається на окремі приписи Конституції України, Кодексу, Кримінального процесуального кодексу України, законів України, на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9, наводить практику Європейського суду з прав людини, цитує юридичні позиції Конституційного Суду України, а також посилається на судові рішення, ухвалені в його справі.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає таке.

2.1. Суддя Київського районного суду міста Одеси постановою від 16 грудня 2020 року визнав винним Заявника в скоєнні адміністративного правопорушення, установленого приписами частини першої статті 130 Кодексу, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

У зазначеній постанові вказано, що Заявник керував автомобілем "з ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох понятих. За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності, порушила п. 2.5 "Правил дорожнього руху" України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП".

2.2. Одеський апеляційний суд постановою від 10 лютого 2021 року, яка є остаточним судовим рішенням у справі Заявника, апеляційну скаргу залишив без задоволення, а постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2020 року - без змін.

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що "відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Досліджені в судовому засіданні апеляційного суду відеозапис, протокол про адміністративне правопорушення згідно якого '...' [Заявник] відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та який власноручно підписав, долучені до протоколу пояснення свідків '...', а також безпосередні пояснення '...' [Заявника] в судовому засіданні апеляційного суду, свідчать про фактичне визнання останнім, як на місці зупинки та складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в суді апеляційної інстанції, порушення ним вимог п. 2.5. ПДР, який встановлює обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що "у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" [O'Halloran and Francis v. the United Kingdom] від 29 червня 20[0]7 року [заяви № 15809/02, № 25624/02], Європейський суд з прав людини у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки".