Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого,

Завгородньої Ірини Миколаївни,

Кривенка Віктора Васильовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Плескача В'ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Кривенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Плескач В.Ю. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), згідно з яким юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорюване положення Кодексу не відповідає частинам першій, третій статті 8, частинам першій, другій статті 55 Конституції України (є неконституційним), а внаслідок його застосування в остаточному судовому рішенні у його справі - постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року - порушено таке гарантоване Конституцією України право, як право на судовий захист.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що у квітні 2020 року Плескач В.Ю. в ефірі одного з телеканалів побачив експертну дискусію щодо перспектив запровадження в Україні надзвичайного стану. Зокрема, його увагу привернули висловлювання стосовно того, що акти Кабінету Міністрів України, для їх невідкладного ефекту, можуть доводитись до відома громадян шляхом їх оголошення через інтернет, телебачення і радіоефір, тобто без їх офіційного оприлюднення у загальнодоступних виданнях, на підставі Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності"; від 10 червня 1997 року № 503/97 зі змінами (далі - Указ).

У квітні 2020 року Плескач В.Ю. звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просив визнати протиправними та скасувати частину п'яту статті 1, статтю 3 Указу, вважаючи, що доведення до відома громадськості нормативно-правових актів у такий спосіб порушує конституційне право громадян знати свої права і обов'язки.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року, провадження у справі Плескача В.Ю. про визнання протиправними та скасування частини п'ятої статті 1, статті 3 Указу закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Автор клопотання зазначає, що положення пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу позбавляє доступної і розумної можливості отримати судовий захист у разі порушення його прав підзаконними актами Президента України, Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України. Внаслідок того, що оспорюване положення Кодексу виключає можливість суду загальної юрисдикції розглядати спори про конституційність окремих актів органів державної влади, громадяни не можуть оскаржувати таких актів.