Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого,

Завгородньої Ірини Миколаївни,

Кривенка Віктора Васильовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ананченка Олега Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 277 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Кривенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Ананченко О.М. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають статтям 3, 8, 9, 19, частині четвертій статті 32, статті 55, пункту 1 частини першої статті 92, частинам другій, третій статті 124, частині першій статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 277 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до частини першої статті 277 Кодексу фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що оспорювані положення Кодексу, які застосовані в остаточному судовому рішенні в його справі - постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року, - порушили його право на спростування та вилучення недостовірної інформації про себе, гарантоване частиною четвертою статті 32 Конституції України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу; конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (частина перша, пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).