Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мойсика Володимира Романовича - головуючого, доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

Юровської Галини Валентинівни,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Свято-Михайлівської релігійної громади Української православної церкви села Несвіч Луцького району Волинської області щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., № 25, ст. 283) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернулася Свято-Михайлівська релігійна громада Української православної церкви села Несвіч Луцького району Волинської області в особі її керівника протоієрея Ковальчука Миколи Миколайовича (далі - Релігійна громада) із клопотанням визнати такими, що не від повідають частиш другій статті 55 Конституції України (є неконституційними), положення пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ зі змінами (далі - Закон).

Оспорюваними положеннями Кодексу передбачено, що термін "суб'єкт владних повноважень" у Кодексі вживається в такому значенні: "орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг" (пункт 7 частини першої статті 4); юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема "спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження" (пункт 1 частини першої статті 19).

Оспорюваними положеннями Закону передбачено, що "перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України" (частина двадцять перша статті 14); "рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України" (частина друга статті 15).

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.

У вересні 2019 року Релігійна громада оскаржила до Волинського окружного адміністративного суду дії Волинської обласної державної адміністрації, Управління з питань релігії та національностей Волинської обласної державної адміністрації недотримання ними при здійсненні реєстрації змін до статуту Релігійної громади норм Закону.

Волинський окружний адміністративний суд, дійшовши висновку, що спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства Господарським судом Волинської області, ухвалою від 20 вересня 2019 року відмовив Релігійній громаді у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Релігійна громада оскаржила її в апеляційному порядку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд, керуючись тим, що спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства, постановою від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу Релігійної громади задовольнив частково: оскаржувану ухвалу змінив лише в частині визначення суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи, а в решті - залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 22 жовтня 2020 року касаційну скаргу Релігійної громади задовольнив частково, а саме визначив, що цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.