Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Серебренникова Володимира Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 55 Конституції України, статей 11, 16, 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. До Конституційного Суду України надійшло звернення громадянина Серебренникова В.І. щодо офіційного тлумачення положень статті 55 Конституції України, статей 11, 16, 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", які, на його думку, органи державної влади застосовують неоднозначно, що призвело до порушення його права на судовий захист та може призвести до порушення його конституційного права звертатися за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини.

2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень Ухвалою від 4 квітня 2002 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. З матеріалів конституційного звернення випливає, що громадяни Серебренников В.І., Серебренникова А.В. зверталися з позовом до Харківської райдержадміністрації м. Києва про визнання ордера на житлове приміщення недійсним та внесення змін до ордера. Рішенням Харківського районного суду м. Києва від 24 липня 1998 року їм у задоволенні позову відмовлено.

Скарги позивачів на судове рішення у касаційній і наглядовій інстанціях залишилися без задоволення.

Не погоджуючись з цими рішеннями, Серебренников В.І. звертався зі скаргами до посадових осіб Верховного Суду України, Прокуратури України, Вищої ради юстиції, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які в межах своїх повноважень надавали йому відповіді.

Після цього Серебренников В.І. став оскаржувати в судовому порядку дії всіх тих посадових осіб і державних органів, до яких він звертався і які, як він вважає, формально й упереджено поставилися до перевірки його заяв і скарг. Скарга Серебренникова В.І. про визнання неправильними дій Голови Вищої ради юстиції, як подана без додержання вимог, викладених у статтях 137, 138 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2000 року вважається неподаною і повернута суб'єкту оскарження. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 березня 2001 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 30 травня 2001 року, відмовлено в задоволенні скарги Серебренникову В.І. щодо визнання неправомірними дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.