1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Ухвала


УХВАЛА
ПЕРШОЇ КОЛЕГІЇ СУДДІВ
ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Радомського Петра Валентиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини другої статті 49, частин першої, третьої статті 51, підпункту 9 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України
м. К и ї в
21 січня 2021 року
№ 15-1(ІІ)/2021
Справа № 3-4/2021(4/21)
Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:
Мойсика Володимира Романовича - головуючого,
Лемака Василя Васильовича,
Юровської Галини Валентинівни - доповідача,
розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Радомського Петра Валентиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини другої статті 49, частин першої, третьої статті 51, підпункту 9 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача Юровську Г.В. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
установила:
1. До Конституційного Суду України звернувся Радомський П.В. із клопотанням перевірити на відповідність статті 1, частині другій статті З, частинам першій, другій статті 8, частині третій статті 22 Конституції України (конституційність) положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс), згідно з якими:
- позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49);
- суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (частина перша статті 51);
- після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина третя статті 51);
- справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (підпункт 9 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення").
Із матеріалів справи вбачається, що Радомський П.В. у грудні 2016 року звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Малини О.В., третя особа Краматорська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 31 січня 2017 року відкрив провадження у справі та призначив попереднє судове засідання, ухвалою від 9 лютого 2017 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні.
У липні 2020 року Радомський П.В. звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача Краматорську міську раду та зобов'язання вчинити певні дії.
Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 20 серпня 2020 року Радомському П.В. у задоволенні його клопотання відмовив, посилаючись на положення пункту 2 частини другої статті 49, частин першої, третьої статті 51, підпункту 9 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Кодексу, та дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з порушенням строків, передбачених частиною першою статті 51 Кодексу, не довів, що не знав та не міг знати до моменту подання позову про підставу залучення такого співвідповідача (частина третя статті 51 Кодексу).
Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що оспорювані положення Кодексу, порівняно з попередньою редакцією, позбавляють позивача можливості збільшити позовні вимоги та залучити до участі у справі співвідповідача протягом усього періоду розгляду справи, а це свідчить про звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України), що не відповідає принципам верховенства права та правової держави, закріпленим у Конституції України (статті 1, 8).

................
Перейти до повного тексту