Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Залюшного Олександра Григоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40-41, ст. 379) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Залюшний О.Г. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ зі змінами (далі -Закон), якими передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Суб'єкт права на конституційну скаргу просить перевірити оспорювані положення Закону на відповідність частині другій статті 8, частині п'ятій статті 17, статті 21, частинам першій, другій статті 22, статті 24, частині першій статті 46 Конституції України з огляду на те, що "вони без об'єктивного та розумного обґрунтування позбавляють окремі категорії поліцейських права на отримання одноразової грошової допомоги, крім того не мають розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю, що надає іншим категоріям поліцейських, які зазначені у пунктах 3, 4, 5 та 6 частини першої статті 97 Закону, необгрунтовану перевагу в отриманні державних соціальних гарантій".

До конституційної скарги долучено копії рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року, постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року.

Обґрунтовуючи свої твердження, Залюшний О.Г. посилається на окремі положення Конституції України, законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у його справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

2.1. Зі змісту конституційної скарги вбачається, що Залюшний О.Г. просить перевірити положення частини першої статті 97 Закону на відповідність, зокрема, статті 46 Конституції України. На його думку, оспорюваними положеннями Закону певні категорії поліцейських, а саме тих, які отримали інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ними службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, протягом шести місяців після звільнення їх з поліції не через хворобу, а, наприклад, через скорочення штату, за власним бажанням тощо, позбавлено можливості реалізувати своє конституційне право на соціальний захист з огляду на те, що за жодним із пунктів частини першої статті 97 Закону вони не можуть отримати одноразову грошову допомогу. Автор клопотання вважає, що такими причинами є: звільнення поліцейських з поліції не через хворобу, тобто не за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону; відсутність у статті 97 Закону положень, які передбачали би можливість отримання одноразової грошової допомоги без додаткової умови щодо підстави звільнення.