Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Наумова Олексія Валентиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України.

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Наумов Олексій Валентинович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає статтям 8, 24, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України (є неконституційним), друге речення частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс).

Згідно з другим реченням частини другої статті 117 Кодексу, яка визначає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, "якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".

Автор клопотання зазначає, що оспорюване положення Кодексу фактично надає суду право за певної умови (наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум) на власний розсуд визначати розмір стягнення; при цьому законодавець не встановив будь-яких критеріїв, які слід враховувати при визначенні такого розміру.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).