Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого,

Городовенка Віктора Валентиновича - доповідача,

Первомайського Олега Олексійовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Макарова Костянтина Григоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, законів України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VІ (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 50-51, ст. 384) зі змінами, "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VІІІ (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 13, ст. 69) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Макаров К.Г. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення частин другої, третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частин другої, третьої, четвертої статті 92, частини першої статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI зі змінами (далі - Закон № 514), частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII зі змінами (далі - Закон № 2275).

Автор клопотання стверджує, що внаслідок застосування судами оспорюваних положень ГПК України, ЦК України, Закону № 514, Закону № 2275 порушено його "право доступу до суду" та "право на ефективний засіб юридичного захисту порушених прав та законних інтересів", тому є потреба перевірити їх на відповідність частині третій статті 8, частині першій статті 24, частинам першій, другій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України, а також статтям 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Макаров К.Г. вважає, що "відсутність в національному законодавстві чітких норм, які б давали можливість учаснику/акціонеру оскаржити неправомірний правочин, яким порушуються його корпоративні права та законні інтереси, дає можливість для судів... використовувати законодавчі норми на власний розсуд", без дотримання статей 6, 13 Конвенції, чим всупереч статті 55 Конституції України обмежено його "право доступу до суду".

Обґрунтовуючи свої твердження, автор клопотання цитує положення Конституції України, ГГЖ України, ЦК України, Закону № 514, Закону № 2275, Конвенції, посилається на Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, практику Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення, у тому числі й у своїй справі, а саме рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2017 року, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року, Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року, Центрального апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року, Великої Палати Верховного Суду від 3 грудня 2019 року, копії яких долучено до конституційної скарги.

У конституційній скарзі заявлено також клопотання про необхідність її розгляду з мотивів суспільного інтересу.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (частина перша статті 56).