Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича - доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу другого частини шостої статті 120 Земельного кодексу України, частини другої статті 377 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Товариство) повторно звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 16/398 від 7 серпня 2020 року) перевірити приписи абзацу другого частини шостої статті 120 Земельного кодексу України, частини другої статті 377 Цивільного кодексу України на відповідність частині другій статті 13, частині другій статті 14, частині третій статті 22, частині першій статті 24, частинам першій, другій, четвертій статті 41 Конституції України.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 120 Земельного кодексу України "укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера".

Відповідно до частини другої статті 377 Цивільного кодексу України "розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації)".

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що Товариство у лютому 2016 року звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 23 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек ЛТД" та Цокуром О.В.; позовні вимоги Товариства мотивовано тим, що Цокур О.В., придбавши майно за спірним договором, створив підстави для припинення прав Товариства на постійне користування земельними ділянками, на яких знаходилося це майно, та отримання їх Цокуром О.В. в постійне користування.

Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 27 жовтня 2016 року відмовив Товариству в задоволенні позову.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 16 лютого 2017 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 7 листопада 2019 року касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року - без змін.

Верховний Суд зазначив, зокрема, що "в оспорюваному договорі купівлі-продажу місце розташування нерухомого майна вказане із зазначенням тих же земельних ділянок (кадастрового номера і площі), що і в попередньому договорі - від 10 листопада 2009 року, за яким це майно було придбано ТОВ "Промтек ЛТД" у ТОВ "Інвестбазисгруп". '...' За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про порушення при укладенні оспорюваного договору прав позивача та вимог частини шостої статті 120 ЗК України, частини другої статті 377 ЦК України".

3. Товариство стверджує, що застосування Верховним Судом в остаточному судовому рішенні приписів абзацу другого частини шостої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України "позбавило скаржника (ТОВ "Олімп-95") права постійного користування земельними ділянками у протиправний спосіб".

На думку Товариства, "при укладені оскаржуваного договору всупереч чинного законодавства не було виділено цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєні окремі кадастрові номера, що є істотними умовами договору, що призвело до припинення права користування сказаними земельними ділянками ТОВ "Олімп-95" і припинення дії Державного акту на право постійного користування".

Стверджуючи про неконституційність приписів абзацу другого частини шостої статті 120 Земельного кодексу України, частини другої статті 377 Цивільного кодексу України, Товариство зазначає, що "положення вищезазначених статей слід визнати неконституційними (або констатувати їх неконституційне застосування Верховним судом), оскільки вони звужують зміст та обсяг існуючих прав громадян на землю (частина третя статті 22 Конституції України)", а також цитує окремі приписи Конституції України, посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та статтю 1 Першого протоколу до неї.