Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича - доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Івасечка Сергія Ігоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Івасечко Сергій Ігорович як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Заявник) звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/321 від 15 липня 2020 року) визнати такими, що не відповідають Конституції України, приписи частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс) в частині "щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування".

Згідно з приписами частини третьої статті 307 Кодексу "ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру".

За приписами частини третьої статті 309 Кодексу "скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді".

На думку Заявника, приписи частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кодексу не відповідають приписам частини другої статті 3, частини першої статті 8, частини першої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає таке.

Слідчий суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області ухвалою від 9 серпня 2019 року наклав арешт на тимчасово вилучене майно (тягач та причіп), що належить Заявникові.

Заявник неодноразово звертався до суду з клопотаннями про скасування арешту, накладеного на належне йому майно, проте жодне з клопотань задоволено не було.

У березні 2020 року представник Заявника (адвокат Череватий П.М.) на підставі статті 308 Кодексу звернувся до керівника Чортківської місцевої прокуратури зі скаргою щодо недотримання слідчими Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області розумних строків досудового розслідування.

Перший заступник керівника Чортківської місцевої прокуратури постановою від 16 березня 2020 року відмовив представникові Заявника у задоволенні поданої ним скарги.

2.1. Представник Заявника звернувся зі скаргою до Гусятинського районного суду Тернопільської області, в якій просив скасувати постанову першого заступника керівника Чортківської місцевої прокуратури від 16 березня 2020 року та зобов'язати слідчих і прокурорів провести усі необхідні слідчі та процесуальні дії протягом десяти днів з дня постановлення ухвали за результатами розгляду цієї скарги.

Слідчий суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області ухвалою від 30 березня 2020 року відмовив у задоволенні зазначеної скарги.

2.2. Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2020 року, посилаючись, зокрема, на приписи частини третьої статті 307 Кодексу, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Заявника.

2.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 29 квітня 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Заявника на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року. Суд касаційної інстанції обґрунтував таке рішення приписами статті 309 Кодексу, зазначивши, що "вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений статтею 309 КПК. Інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають (ч. 3 ст. 309 КПК), заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. В розумінні положень статті 309 КПК, ухвала слідчого судді про скасування постанови прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків досудового розслідування та зобов'язання здійснити слідчі та процесуальні дії, не підлягає апеляційному оскарженню".

3. Заявник стверджує, що "положення КПК, якими забороняється оскарження ухвали слідчого судді прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування, стали обмеженням '...' [його] конституційного права на судовий захист стосовно гарантій на апеляційний перегляд справи".

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 Заявник доходить висновку, що "положення '...' ч. 3 ст. 309 КПК України не передбачають та виключають можливість реалізувати '...' конституційне право на ефективне оскарження - апеляційний перегляд означеної ухвали слідчого судді під час досудового розслідування".