Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого,

Городовенка Віктора Валентиновича - доповідача,

Первомайського Олега Олексійовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ковальова Романа Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 45 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 7-8, ст. 50), пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VІ (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Ковальов Р.Ю. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення частини другої статті 45 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ (далі - Закон № 1798), пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VІ зі змінами (далі - Закон № 3674).

Відповідно до положень частини другої статті 45 Закону № 1798 рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та оскарженню не підлягає.

Згідно з положеннями пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Автор клопотання стверджує, що положення частини другої статті 45 Закону № 1798 є неконституційними "у частині "та оскарженню не підлягають"" і їх слід перевірити на відповідність вимогам частини першої статті 3, частини першої статті 8, частин другої, третьої статті 22, частин першої, другої, п'ятої статті 55, статті 64, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України.

Ковальов Р.Ю. вважає, що на відповідність частині першій статті З, частині першій статті 8, частині другій статті 55, частині першій статті 64, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України слід перевірити положення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674 у частині, за якою його право (пільга) як учасника бойових дій щодо звільнення від сплати судового збору "не обмежено зверненням до суду тільки з питань, пов'язаних з їх соціальним захистом відповідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"". На думку автора клопотання, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 6 травня 2020 року застосувала оспорювані положення Закону № 3674, витлумачивши їх у спосіб, що не відповідає Конституції України, "а саме, акцентувавши увагу не на категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, а на предметі судового спору".

Обґрунтовуючи свої твердження, Ковальов Р.Ю. цитує положення Конституції України, законів України, міжнародні документи, посилається на рішення Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, судові рішення, у тому числі й у своїй справі, а саме ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року, Великої Палати Верховного Суду від 6 травня 2020 року, копії яких долучено до конституційної скарги.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (абзац перший частини першої статті 56).