Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сінгура Олексія Віталійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309, частини четвертої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Сінгур О.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають положенням частини першої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 309, частини четвертої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс) стосовно унеможливлення апеляційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до частини четвертої статті 399 Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 Кодексу.

Суб'єкт права на конституційну скаргу зазначає, що оспорювані положення Кодексу порушують право на апеляційний перегляд справи, суди не мали права відмовляти у задоволенні клопотання, яке ґрунтувалося на Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практиці Європейського суду з прав людини, посилаючись на норми (або їх відсутність) законів України.

Сінгур О.В. долучив до конституційної скарги копії судових рішень, постановлених у його справі, а саме ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2019 року, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 4 лютого 2020 року, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 квітня 2020 року.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої).

2.1. Сінгур О.В. просить перевірити на відповідність Конституції України положення частини третьої статті 309 Кодексу, але аналіз остаточного судового рішення, а саме ухвали Верховного Суду від 16 квітня 2020 року, дає підстави для висновку, що при постановленні цієї ухвали суд не застосовував оспорюваних положень статті 309 Кодексу. Посилання на положення статті 309 Кодексу міститься лише в описовій частині ухвали, яке автор клопотання навів в обґрунтування його апеляційної скарги.