Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Саса Сергія Володимировича - головуючого,

Кривенка Віктора Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Щербини Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частин першої, третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 29, ст. 399) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Щербина Тетяна Леонідівна звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність положенням частини першої статті 41 Конституції України (конституційність) окремі положення частин першої, третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами (далі - Закон) у частині того, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а також у частині того, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до статті 61 Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (частина перша); зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина третя).

Як убачається зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів, Коломієць Ганна Тимофіївна перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) та отримувала пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону.

Коломієць Г.Т. померла 17 липня 2016 року, а 30 березня 2018 року приватний нотаріус видав Щербині Т.Л. свідоцтво про право на спадщину за законом.

Щербина Т.Л. 13 липня 2018 року як особа, що має родинні зв'язки з пенсіонером, звернулася до Управління із заявою про виплату їй недоодержаної пенсії Коломоєць Г.Т. та допомоги на поховання.

Управління відмовило у виплаті коштів на підставі положень частин першої, третьої статті 61 Закону, згідно з якими суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Не погодившись із відмовою Управління, Щербина Т.Л. звернулася з позовною заявою до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено повністю. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 січня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Щербина Т.Л. зазначає, що внаслідок застосування оспорюваних положень Закону порушено її право власності, а саме право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На підтвердження своїх доводів суб'єкт права на конституційну скаргу посилається на окремі положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.