Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого, доповідача, Городовенка Віктора Валентиновича,

Первомайського Олега Олексійовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест ресурс"" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 75, частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також положень першого речення абзацу першого, другого речення абзацу другого частини третьої, частин четвертої, п'ятої статті 34, другого речення абзацу першого частини першої статті 36, частин четвертої, п'ятої статті 44, пунктів 1, 2 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564) до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ.

Заслухавши суддю-доповідача Касмініна О.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест ресурс"" (далі - Товариство) звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 75, частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс), а також положень першого речення абзацу першого, другого речення абзацу другого частини третьої, частин четвертої, п'ятої статті 34, другого речення абзацу першого частини першої статті 36, частин четвертої, п'ятої статті 44, пунктів 1, 2 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів ретулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ (далі -Закон).

Відповідно до оспорюваних положень Кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75); переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300). Товариство стверджує, що вказані положення Кодексу "передбачають повноваження суду касаційної інстанції, зокрема Великої Палати Верховного Суду, при перегляді судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у господарській справі надавати критичну оцінку щодо правильності судових рішень (наведених у них судових висновків та правових оцінок), які були ухвалені в адміністративних справах судом, зокрема судом касаційної інстанції, та набрали законної сили", що призводить до порушення статей 8, 41, 42, 64, 129, 129-1 Конституції України.

Згідно з оспорюваними положеннями Закону:

- виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі -Фонд) не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора; у разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них (перше речення абзацу першого, друге речення абзацу другого частини третьої статті 34);

- тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць; у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця; у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п'ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (частина четверта статті 34);