Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича - доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Михайлова-Горячева Сергія Львовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України у взаємозв'язку з приписами статті 5 та примітки до статті 45 Кримінального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Михайлов-Горячев Сергій Львович як суб'єкт права на конституційну скаргу на підставі статті 151-1 Конституції України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/111 від 13 березня 2020 року) перевірити приписи частини першої статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у взаємозв'язку з приписами статті 5 та примітки до статті 45 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на відповідність частині першій статті 58 Конституції України.

1.1. Згідно з приписами частини першої статті 33-1 КПК України "Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України".

1.2. У статті 5 КК України передбачено таке:

"1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи".

1.3. Згідно з приміткою до статті 45 КК України "корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368, 368-3 - 369, 369-2, 369-3 цього Кодексу".

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року, керуючись приписами статей 33-1, 34, пункту 20-2 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про скерування кримінального провадження, що його 25 липня 2018 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000741, за обвинуваченням, зокрема, Михайлова-Горячева С.Л. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України (далі - кримінальне провадження), з Печерського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду для розгляду.

2.1. У грудні 2019 року захисник обвинуваченого Михайлова-Горячева С.Л. у відкритому судовому засіданні звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням про скерування кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Печерського районного суду міста Києва для розгляду.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16 грудня 2019 року залишила зазначене клопотання без задоволення. Посилаючись, зокрема, на приписи України, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" від 18 вересня 2019 року № 100-ІХ, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла висновку, що "з дати набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" № 100-ІХ від 18 вересня 2019 року, Вищий антикорупційний суд є "судом встановленим законом" для розгляду по суті кримінального провадження, внесеного 25 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000741 '...'.

Посилання в клопотанні сторони захисту на те, що злочин, який інкримінується обвинуваченим не є корупційним, так, як вчинений та відповідно закінчений до моменту введення в КК України поняття "корупційний злочин", а застосування при кваліфікації дій обвинувачених КК України в редакції Закону після 25 січня 2015 року погіршує становище обвинувачених іншим чином та посилює відповідальність за злочинне діяння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі обставини, з врахуванням положень ст. 4 КК України, мають бути враховані судом при прийнятті рішення за результатом судового розгляду по суті висунутого обвинувачення, а не при вирішенні процесуальних питань врегульованих положеннями КПК України, чинними на момент їх вчинення, у тому числі щодо підсудності кримінального провадження".