Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Шабанової Лілії Юріївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 400 Цивільного процесуального кодексу України, пункту 4 частини першої статті 40, статті 43 Кодексу законів про працю України.

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Шабанова Лілія Юріївна -звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та положення пункту 4 частини першої статті 40, статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Стаття 400 ЦПК України регулює межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Стаття 43 КЗпП України передбачає порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

На думку автора клопотання, положення статті 400 ЦПК України не відповідають статтям 43, 45, 49, пунктам 2, 3 частини другої статті 129 Конституції України, а положення пункту 4 частини першої статті 40, статті 43 КЗпП України не відповідають статтям 43, 45, 49 Основного Закону України.

Шабанова Л.Ю. вважає, що застосування в остаточному судовому рішенні у її справі оспорюваних положень ЦПК України, КЗпП України призвело до порушення її прав на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на надання оплачуваної щорічної відпустки, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, на медичну допомогу, а також права будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77).