Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Скоробогатька Олега Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту "и" пункту 18 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456).

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Скоробогатько Олег Леонідович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту "и" пункту 18 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V (далі - Закон).

Відповідно до оспорюваного положення Закону, здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.

Скоробогатько О.Л. зазначає, що його було позбавлено права власності на майно, набуте "згідно чинного законодавства України та у встановленому ним порядку".

На думку автора клопотання, оспорюване положення Закону суперечить частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій, третій статті 41, пункту 7 частини першої статті 92, пункту 5 статті 116 Конституції України.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).