Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Саса Сергія Володимировича - головуючого,

Кривенка Віктора Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Вороніна Максима Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 258, пункту 4 частини другої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Воронін М.В. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 9, частині другій статті 19, частині другій статті 55, пунктам 1, 3 частини другої (за конституційною скаргою - пунктам 1, 2, 4 частини третьої) статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 258, пункту 4 частини другої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно з частиною першою статті 258 Кодексу судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 356 Кодексу в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються.

Із матеріалів конституційної скарги вбачається, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом Вороніна М.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Київбуд" про визнання права власності та витребування грошових коштів. Воронін М.В. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на бездіяльність Подільського районного суду міста Києва. Київський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу Вороніна М.В. визнав такою, що не є поданою, та повернув. Посилаючись на оспорювані норми Кодексу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в апеляційній скарзі оскаржується бездіяльність суду першої інстанції, а не конкретне судове рішення (рішення, ухвала); вимоги ухвали про усунення недоліків Воронін М.В. не виконав, натомість ще раз підтвердив, що оскаржує не судове рішення, а бездіяльність суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу Вороніна М.В. залишив без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року - без змін.

Обґрунтовуючи неконституційність положення пункту 4 частини другої статті 356 Кодексу, Воронін М.В. зазначає, що Кодекс не містить норм, на підставі яких можливе оскарження не тільки рішень органів судової влади, відповідно до переліку, викладеного у частині першій статті 258 Кодексу, але й дій та бездіяльності органів судової влади, які можуть бути не оформлені судовими рішеннями, натомість пункт 4 частини другої статті 356 Кодексу "жорстко пропонує необхідність посилання в апеляційній скарзі саме на судове рішення". Автор клопотання вважає, що застосування судами України оспорюваних положень Кодексу суперечить частині другій статті 55 Конституції України, якою "кожному гарантується право на оскарження в суді не тільки рішень, але дій чи бездіяльності органів судової влади".

У конституційній скарзі Воронін М.В. цитує положення Конституції України в чинній та попередній редакціях, оскільки, на його думку, оспорювані положення Кодексу не відповідають положенням Основного Закону України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.