Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Колісника Віктора Павловича - головуючого,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Філюка Петра Тодосьовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Харланова Андрія Віталійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399) зі змінами у системному зв'язку зі статтею 12 цього закону.

Заслухавши суддю-доповідача Філюка П.Т. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Харланов А.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність положенням частини першої статті 8, частини п'ятої статті 17, частин першої, другої статті 22, статті 46 Конституції України (конституційність) положення статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами (далі - Закон) у системному зв'язку зі статтею 12 Закону.

Згідно з положенням статті 17-1 Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 12 Закону визначено умови призначення пенсій за вислугу років.

Суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що незастосування Другим апеляційним адміністративним судом у його справі положення статті 17-1 Закону істотно звужує встановлені Конституцією України права громадянина.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).