Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ткаченка Олександра Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Ткаченко Олександр Васильович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статтям 3, 8, частинам першій, п'ятій статті 55 Конституції України (конституційність) положення абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ зі змінами (далі - Закон).

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

Автор клопотання стверджує, що запроваджений оспорюваним положенням Закону порядок спрямований "не на гарантування конституційного права на звернення до суду, як це передбачено статтями 3 та 55 Конституції, а на захист посадових і службових осіб від оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності".

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

З аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що, стверджуючи про неконституційність положення абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону, Ткаченко О.В. наводить юридичну позицію щодо верховенства права, викладену в Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, пункти 37, 44 Доповіді "Верховенство права" Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеційської Комісії), схваленої на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, та рішення Європейського суду з прав людини щодо відповідності закону вимогам верховенства права, а також порівнює редакції статті 85 Закону, Кодексу адміністративного судочинства України щодо досудового порядку вирішення спорів. Проте порівняння чинних положень законів України та їх попередніх редакцій, цитування приписів Основного Закону України, юридичних позицій Конституційного Суду України не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності законів України (Ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018).