Заслухавши та обговоривши доповідь Голови Верховного Суду Данішевської В.І. щодо проєкту Закону України "Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстраційний № 2670 від 23 грудня 2019 року), керуючись пунктом 4 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Пленум Верховного Суду

Доповідь Голови Верховного Суду Данішевської В.І. взяти до відома.

Затвердити висновок Пленуму Верховного Суду щодо проєкту Закону України "Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстраційний № 2670 від 23 грудня 2019 року) (висновок додається).

Звернутися до Верховної Ради України щодо неприйнятності проєкту Закону України "Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстраційний № 2670 від 23 грудня 2019 року).

Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України "Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстраційний № 2670 від 23 грудня 2019 року, далі - законопроєкт).

Законопроєктом пропонується відтермінувати строком на один рік набрання чинності Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими передбачено, що з 1 січня 2020 року розмір посадового окладу становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а для судді апеляційного та вищого спеціалізованого суду - 50. До набрання чинності цими змінами розмір посадового окладу становив для судді місцевого суду - 25 таких прожиткових мінімумів, а для судді апеляційного та вищого спеціалізованого суду - 40.

Таким чином, норми зазначених Прикінцевих та перехідних положень були одним з етапів поступового збільшення суддівської винагороди як невід'ємної складової незалежності суддів.

Насамперед звертаємо увагу, що положення підпункту 4 пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 1 січня 2020 року набрали чинності. Отже, з 1 січня 2020 року суддям місцевих, апеляційних судів, а також Вищого антикорупційного суду суддівська винагорода вже нараховується виходячи з розміру посадового окладу судді, установленого вказаними чинними положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (30 прожиткових мінімумів - для судді місцевого суду, 50 - для судді апеляційного та вищого спеціалізованого суду). Тобто практична реалізація відповідного положення відбулась і "відтермінувати" її настання неможливо, так само як не можна відкласти настання юридичного факту, який відбувся.

Виходячи із викладеного, прийняття законопроєкту як закону означатиме не відтермінування на один рік, а зниження наявного розміру суддівської винагороди строком на один рік. Цим Верховна Рада України порушить Конституцію України в частині гарантій незалежності суддів згаданих судів.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту № 2670, його прийняття сприятиме ефективному та економному витрачанню коштів державного бюджету у 2020 році.

Водночас, як відомо, метою судової реформи є відновлення довіри до судової влади саме через підвищення якості відправлення правосуддя. А це неможливо без належного відправлення правосуддя, у тому числі й місцевими та апеляційними судами.

Належна оплата праці суддів цих інстанції є складовою частиною забезпечення незалежності судової влади, запобігання корупції та важливою умовою якісного виконання суддями посадових обов'язків, особливо у сучасних умовах фактичного зростання навантаження на кожного суддю.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно призупинення підвищення розміру посадових окладів суддів місцевих, апеляційних і вищих спеціалізованих судів є фактичною зміною гарантій, передбачених спеціальним законом, та матиме негативний вплив на фінансове забезпечення судів і суддів, що є невід'ємною складовою як незалежності окремого судді, так і незалежності всієї судової влади.

Натомість реалізація положень законопроєкту спрямована на фактичне "заморожування" рівня базового розміру посадового окладу, що свідчить про непослідовність державної політики у важливій сфері правової держави - здійснення належного матеріального забезпечення суддів.

На адресу Пленуму Верховного Суду надходять численні звернення суддів місцевих, апеляційних судів із різних регіонів України, а також звернення Вищого антикорупційного суду, у яких суддівська спільнота висловлює глибоке занепокоєння та схвильованість стосовно положень законопроєкту.

Органи судової влади, відповідальні за забезпечення суддівської незалежності: Вища рада правосуддя та Рада суддів України, проаналізували цей законопроєкт.

8 січня 2020 року Рада суддів України рішенням № 1 (додаток № 2) затвердила звернення до Вищої ради правосуддя та народних депутатів України щодо законопроєкту. У цьому рішенні Рада суддів України з посиланням на правові позиції Конституційного Суду України та міжнародні стандарти у сфері правосуддя дійшла висновку, що законопроєкт містить ознаки посягання на незалежність судової влади, суперечить принципу верховенства права та не може бути прийнятий як закон.

Вища рада правосуддя на своєму засіданні 9 січня 2020 року затвердила висновок, який згідно із Законом України "Про Вищу раду правосуддя" є обов'язковим для розгляду.

Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що своєю чергою є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому. Саме таку тезу було сформульовано та неодноразово повторено Конституційним Судом України в його рішеннях, що визнавали неконституційними попередні нормативно-правові акти, які аналогічно цьому законопроєкту в той чи інший спосіб передбачали зменшення рівня суддівської винагороди.

Частиною першою статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.