Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича - доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Костюка Євгена Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 2 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Костюк Євген Володимирович як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Заявник) на підставі статті 151-1 Конституції України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/7163 від 19 листопада 2019 року) визнати приписи пункту 2 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс) такими, що не відповідають приписам частини першої статті 8, частин першої, другої статті 24, частин першої, другої статті 55, частини першої статті 64 Конституції України.

1.1. Згідно з приписом пункту 2 частини шостої статті 19 Кодексу малозначними справами є:

"2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб".

1.2. Відповідно до приписів пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу не підлягають касаційному оскарженню:

"2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково".

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що у лютому 2018 року Заявник звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Заміський клуб".

Подільський районний суд міста Києва заочним рішенням від 23 липня 2018 року позовні вимоги Заявника задовольнив частково.

2.1. Заявник оскаржив рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року до Київського апеляційного суду.

Київський апеляційний суд постановою від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу Заявника залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року - без змін.

2.2. Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в повному обсязі, а також ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Верховний Суд ухвалою від 18 липня 2019 року, керуючись приписами статті 129 Конституції України, статей 19, 389, 394 Кодексу, відмовив Заявникові у відкритті касаційного провадження на підставі того, що "касаційну скаргу... подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню". Верховний Суд також зазначив, що "справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. '...' Заявник в касаційній скарзі зазначив, що... судами неправильно застосовано норми матеріального права. Інших підстав для перегляду рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року заявником... не зазначено. Непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є".

2.3. У липні 2019 року Заявник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.

Верховний Суд ухвалою від 20 серпня 2019 року, керуючись приписами статті 394 Кодексу, відмовив Заявникові у відкритті касаційного провадження.

3. Заявник стверджує, що формулювання підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить ознаки порушення принципу юридичної визначеності, внаслідок чого "через суб'єктивні міркування суду та чи інша справа може бути помилково віднесена до категорії малозначних та обмежена у касаційному скарженні, що суттєво впливає на процесуальні права позивачів". Крім того, Заявник вважає, що "стосовно цивільних справ з ціною позову в межах від 100 до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ЦПК містить правову невизначеність, оскільки вони можуть бути віднесені як до категорії малозначних, так і до числа таких, що не являються малозначними". На думку Заявника, це свідчить про невідповідність приписів Кодексу, які він оспорює, частині першій статті 8 Конституції України.