Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого,

Городовенка Віктора Валентиновича - доповідача,

Первомайського Олега Олексійовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Плескача В'ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Плескач В.Ю. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, частині третій статті 125, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України положення пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), згідно з якими не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Автор клопотання переконаний, що "оспорена норма закону хоча і слугує суспільно значимій меті (переслідує легітимну ціль), але вона є непропорційною. Вона обмежує право на касацію в мірі, в якій Верховний суд, як касаційна інстанція, позбавлений можливості виконувати свою головну конституційну функцію - вирішення питання про правильне застосування законів, усунення розбіжностей у судовій практиці". На думку Плескача В.Ю., положення пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу "в неконституційний спосіб обмежує... право на доступ до суду і... конституційне право на касацію".

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що "формально оспорена... норма дає право на касаційне оскарження у разі, якщо касаційна скарга стосується питання формування єдиної правозастосовчої практики", однак "відсутність критеріїв "фундаментальності" має наслідком те, що право на касаційне оскарження, як "внутрішній механізм корекції суперечливих судових рішень"... не є передбачуваним і доступним у розумній мірі".

Обґрунтовуючи свої твердження, Плескач В.Ю., зокрема, цитує норми Конституції України, Кодексу, посилається на рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у своїй справі, а саме рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, копії яких долучено до конституційної скарги.