Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича - доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Єпремяна Ліоніда Геворговича щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VІ (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Фізична особа-підприємець - Єпремян Ліонід Г еворгович (далі - Заявник) - повторно звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/6924 від 8 листопада 2019 року) визнати таким, що не відповідає Конституції України, припис пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VІ зі змінами (далі - Закон № 3674-VІ).

Відповідно до припису пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VІ суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зокрема, за такої умови:

"1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік".

На думку Заявника, припис пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VІ не відповідає приписам частини першої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, другої статті 24, статті 55, пунктів 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що Заявник звернувся до Драбівського районного суду Черкаської області з позовом до орендодавців земельних ділянок, в якому просив визнати недійсними договори оренди землі, що їх укладено кожним із відповідачів із сільськогосподарським товариством із обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос", та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за ними, а також визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі, які було укладено між Заявником та кожним із відповідачів.

Драбівський районний суд Черкаської області рішенням від 19 березня 2019 року відмовив Заявникові у задоволенні позовної заяви.

2.1. Апеляційний суд Черкаської області постановою від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу Заявника на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року залишив без задоволення.

2.2. Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року.

Верховний Суд ухвалою від 5 вересня 2019 року, керуючись статтями 127, 185, 392, 393 Цивільного процесуального кодексу України, відмовив Заявникові в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року, подовживши строк для усунення недоліків касаційної скарги Заявника до десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

3. На думку Заявника, через невідповідність припису пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3 674-VI частині першій статті 8 Конституції України, а саме принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, "Верховний Суд мав можливість на свій розсуд трактувати поняття "фізична особа"", що "призвело до порушення конституційних прав заявника".

Стверджуючи про невідповідність припису пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VІ частині третій статті 22 Конституції України, Заявник зазначає, що "за попередньою редакцією [Закону № 3674]... право просити зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати мали право як позивач, так і відповідач". Заявник обстоює думку, що із внесенням змін до частини першої статті 8 Закону № 3674-VІ Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "відбулось звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод необмеженої кількості осіб на території всієї країни" та Заявника зокрема.