Велика палата Конституційного Суду України 10 грудня 2019 року постановила Ухвалу № 12-уп/2019 (далі - Ухвала), якою закрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Президента України П. Порошенка щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про позбавлення В. Януковича звання Президента України" від 4 лютого 2015 року № 144-VIII (далі - Закон) на підставі пункту 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Категорично не погоджуючись із закриттям конституційного провадження у цій справі, вважаю за необхідне на підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" викласти окрему думку щодо концептуальних недоліків аргументації Ухвали.

1. Мотивуючи неналежність до повноважень органу конституційної юрисдикції питань, порушених у конституційному поданні, Велика палата Конституційного Суду України виходила, зокрема, з такого:

- "Верховна Рада України ухвалила Закон з огляду на події, які відбувалися в Україні під час Революції Гідності" (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Ухвали );

- "зміст оспорюваного акта є вираженням політичної волі парламенту за виняткової для держави ситуації, що створилася у зв'язку з самоусуненням В. Януковича від виконання повноважень Президента України, встановлених Конституцією України, як глави держави" (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Ухвали );

- "зважаючи на те, що порушене у конституційному поданні питання має політичний характер, воно не належить до повноважень Конституційного Суду України, що є підставою для закриття конституційного провадження у цій справі" (абзац восьмий пункту 3 мотивувальної частини Ухвали ).

Аргументуючи наявність підстав для закриття конституційного провадження у справі, Велика палата Конституційного Суду України в абзаці шостому пункту 3 мотивувальної частини Ухвали звернула увагу на юридичні позиції Конституційного Суду України, згідно з якими Верховна Рада України може приймати рішення політичного характеру для висловлення своєї позиції та оцінки тих чи інших подій, фактів, обставин (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 7 березня 2019 року № 8-у/2019 ); до юрисдикції Конституційного Суду України належить вирішення питань, які мають юридичний (а не політичний) характер (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 12 січня 2005 року № 2-у/2005 ).

2. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів (частина друга статті 8, стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України ).

2.1. У законодавчій процедурі забезпечується безперервність і наступність у проходженні законопроекту шляхом унормованих послідовних дій суб'єктів права на законодавчу ініціативу, органів Верховної Ради України, її Голови, Президента України, які завершуються лише після оприлюднення та опублікування закону (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2007 року № 7-рп/2007 ).

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду; у разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений (частини друга, третя статті 94 Основного Закону України ).