Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого,

Саса Сергія Володимировича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Каручка Вадима Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2015 p., № 40-41, ст. 379) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Каручок В.В. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають статті 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України (є неконституційними), положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ зі змінами (далі - Закон).

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Із конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Управління) Каручка В.В. наказом Управління у листопаді 2017 року звільнено зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штату.

Унаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, Каручку В.В. у жовтні 2018 року було встановлено II групу інвалідності. У зв'язку з цим він звернувся до Управління із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак у задоволенні такої заяви Каручку В.В. було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Каручок В.В. звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії. Цей суд рішенням від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, відмовив Каручку В.В. у задоволенні позову повністю та вказав, що при звірці кадровим підрозділом даних особової справи Каручка В.В. з наданими матеріалами виявлено невідповідність причини звільнення, за якою призначається одноразова грошова допомога відповідно до Закону. Крім того, II група інвалідності встановлена позивачу після спливу шестимісячного строку після звільнення його зі служби в поліції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 9 вересня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Автор клопотання вважає, що положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону є дискримінаційними та суперечать частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 46 Конституції України, оскільки "держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх поліцейських, що мають право на отримання одноразової допомоги у разі встановлення інвалідності, на законодавчому рівні позбавила цього права поліцейських у тих випадках, коли їх звільнили через скорочення штатів та не встигли не через власні причини оформити інвалідність у шестимісячний строк". На думку Каручка В.В., "одноразова грошова допомога у разі визначення інвалідності не може пов'язуватися з такою умовою, як звільнення через скорочення штатів та формальне оформлення інвалідності".

На підтвердження своєї позиції Каручок В.В. посилається на положення Конституції України, Закону, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення Європейського суду з прав людини, а також судові рішення, прийняті у його справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.