Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого, доповідача,

Завгородньої Ірини Миколаївни,

Кривенка Віктора Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Фостик Олесі Богданівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 52 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 34, ст. 451) в первинній редакції.

Заслухавши суддю-доповідача Литвинова О.М. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернулася Фостик О.Б. з клопотанням перевірити на відповідність частині третій статті 43, частинам третій, четвертій статті 53 Конституції України (конституційність) частину другу статті 52 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ в первинній редакції (далі - Закон).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (вказану норму виключено згідно із Законом України "Про вищу освіту" від 1 липня 2014 року № 1556-VІІ, а в подальшому Закон втратив чинність на підставі Закону України "Про освіту" від 5 вересня 2017 року № 2145-VIIІ).

Фостик О.Б. стверджує, що внаслідок застосування оспорюваної норми Закону в остаточному судовому рішенні у її справі - постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року - було порушено її гарантовані Конституцією України права на безоплатну освіту та на працю.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначається, у тому числі, обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.