Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Лемака Василя Васильовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Кількінової Жанни Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 40, пункту 7 частини першої статті 252, пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Кількінова Ж.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України(конституційності) частини третьої статті 40, пункту 7 частини першої статті 252, пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

У частині третій статті 40 Кодексу закріплено таке: "Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід".

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 252 Кодексу суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку "надходження заяви про відвід".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку "ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку".

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що частина третя статті 40, пункт 7 частини першої статті 252 Кодексу щодо вирішення питання про відвід судді в частині права суду зупинити провадження у справі не відповідають частині третій статті 22 Конституції України; пункт 2 частини першої статті 389 Кодексу не відповідає частині другій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64, пунктам 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України, оскільки унеможливлює оскарження в касаційному порядку ухвали про зупинення провадження у справі. Кількінова Ж.В. стверджує, що внаслідок того, що Кодекс було викладено в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ (далі - Закон), ухвалу про зупинення провадження у справі неможливо оскаржити в касаційному порядку, що порушує її право на судовий захист і такі основні засади судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

До конституційної скарги долучено копії ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2019 року, постанови Дніпровського апеляційного суду від 4 вересня 2019 року, ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2019 року. Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Кодексу, автор клопотання посилається на юридичні позиції Конституційного Суду України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення Європейського суду з прав людини та ряд інших міжнародних актів.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

У Законі України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що конституційна скарга має містити, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77).

2.1. Зі змісту конституційної скарги вбачається, що Кількінова Ж.В., порушуючи питання про неконституційність частини третьої статті 40, пункту 7 частини першої статті 252 Кодексу, не погоджується із законодавчо встановленим порядком вирішення питання про відвід судді в частині права суду зупинити провадження у справі, вважаючи його таким, що уможливлює зловживання процесуальними правами, якщо інший учасник справи подасть безпідставний відвід головуючому судді, що звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод учасників судового процесу та суперечить частині третій статті 22 Конституції України.