- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Окрема думка
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКА
судді Конституційного Суду України Первомайського О.О. стосовно Ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 10 жовтня 2019 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах"
Не погоджуючись із позицією Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) щодо відсутності підстав для відкриття конституційного провадження у цій справі, вважаю за необхідне згідно зі статтею 93 Закону України
"Про Конституційний Суд України" викласти окрему думку щодо
Ухвали.
I. Загальна проблема відкриття конституційних проваджень
1.1. Вирішуючи процесуальні питання щодо відкриття конституційних проваджень, Конституційний Суд, на мою думку, послідовно припускається тих самих помилок, що перешкоджає суб'єктам звернень до Конституційного Суду отримати принаймні в перспективі-1 можливість задоволення їхніх вимог.
1.2. По-перше, Конституційний Суд не враховує, що вимоги якості та юридичної визначеності є вимогами до актів-2, перевірка конституційності яких здійснюється під час розгляду справи. Натомість, з огляду на практику Конституційного Суду, складається враження, що максимально якісними та юридично визначеними повинні бути саме звернення до Конституційного Суду, оскільки інакше орган конституційного контролю майже "вимушений" відмовляти у відкритті конституційних проваджень.
Погоджуючись у цілому з ідеєю вимогливості до якості звернень до Конституційного Суду-3, водночас вважаю, що з метою захисту
Основного Закону України Конституційний Суд має відшуковувати можливості для відкриття конституційних проваджень, а не недоліки у зверненнях до Конституційного Суду для відмови у такому відкритті.
__________
-1 Звісно, що при відкритті конституційного провадження йдеться лише про перспективу задоволення вимог суб'єктів звернення до Конституційного Суду, оскільки презумується конституційність об'єкта конституційного контролю, а отже лише за результатами розгляду справи Конституційний Суд може дійти висновку про неконституційність актів або дій.
-2 Законів України, указів Президента України тощо.
-3Професіоналізм суб'єктів конституційного провадження, у тому числі в аспекті якості змісту та тексту їхніх звернень до Конституційного Суду є не стільки мрією, скільки одним із прагматичних завдань процесу подальшої еволюції конституційної юрисдикції в Україні.
1.3. По-друге, функції Конституційного Суду визначено не лише в спеціальному розділі
Основного Закону України, а в системі всіх її приписів.
При цьому в
Конституції України передбачено, що "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обоє 'язком держави " (частина друга статті 3).
Із цих міркувань вказівка у зверненні до Конституційного Суду на можливе порушення одного з конституційних прав уже є вагомою підставою для виконання Конституційним Судом функції перевірки певного акта на його конституційність з метою захисту потенційно порушеного конституційного права. Отже, в таких ситуаціях Конституційний Суд має не очікувати наступного шансу для захисту приписів
Основного Закону України, а одразу докладати зусиль для відшукання аргументів щодо відкриття конституційного провадження з метою розв'язання зазначеної в зверненні конституційно-правової проблеми.
1.4. По-третє, на моє переконання, Конституція України не містить прогалин та зайвих положень, однак (що важливо) безпосередньо в її тексті не вказується на понятійну конструкцію "підстави для відмови у відкритті конституційних проваджень". Отже, Конституційний Суд, посилаючись на норми статей
147,
150,
153 Основного Закону України , фактично відмовляє у відкритті конституційного провадження на підставі норм спеціального закону.
Звісно, норма статті
153 Конституції України вказує на закон, який має визначати порядок організації та діяльності Конституційного Суду, але слід визнати й те, що відмова у відкритті конституційного провадження радше схожа на бездіяльність, ніж навпаки.
1.5. Наостанок, на мою думку, під час розгляду матеріалів справи у ще невідкритому конституційному провадженні важлива та достатня для відкриття конституційного провадження наявність загальних, можливо й дещо "туманних", обрисів конституційно-правової проблеми, яка, можливо, зникне чи іншим чином "розвіється" під час розгляду справи по суті.
Тому наявність початкового припущення суддів Конституційного Суду про відсутність перспективи визнання того чи іншого положення закону України неконституційним не має бути перешкодою для відкриття конституційного провадження, оскільки метою конституційного контролю є перевірка на відповідність
Конституції України (конституційність) закону України-4, а не визнання останнього неконституційним.
__________
-4 3 можливими варіантами висновків Конституційного Суду щодо конституційності або неконституційності закону України.
Тобто, перефразовуючи відоме життєве твердження, можна сказати, що краще помилково відкрити конституційне провадження, ніж помилково відмовити у його відкритті.
II. Проблема відкриття конституційного провадження у цій справі
2.1. Конституційний Суд аргументував відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, посилаючись на те, що в конституційному поданні народні депутати України, зокрема:
- обмежились цитуванням конституційних приписів та юридичних позицій Конституційного Суду, що не можна вважати обґрунтуванням тверджень про неконституційність оспорюваних положень названих законів України (с. 4-5
Ухвали);
- сформулювали лише припущення про відсутність належного правового механізму попереднього та повного відшкодування вартості майна (акцій), що примусово відчужується через процедуру обов'язкового продажу акцій (с. 5-6
Ухвали);
- обґрунтували свої вимоги власним судженням щодо суспільної необхідності запровадження інституту обов'язкового викупу акцій (с. 6
Ухвали);
- висловили твердження, що норми закону не відповідають ряду положень Директиви 2004/25/ЄС в аспекті виконання Україною
Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, тоді як до юрисдикції Конституційного Суду не належить питання контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань (с. 6-7
Ухвали).
Перейти до повного тексту