Другий сенат Конституційного Суду України у складі суддів:

Тупицького Олександра Миколайовича - головуючого,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича - доповідача,

Мойсика Володимира Романовича,

Первомайського Олега Олексійовича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Соколової Олени Анатоліївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545).

Заслухавши суддю-доповідача Касмініна О.В. та дослідивши матеріали справи, Другий сенат Конституційного Суду України

1. Соколова O.A. звернулась до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають положенням частини першої статті 8, частин першої, другої статті 24, частин першої, шостої статті 43, частини першої статті 57, частин першої, другої, четвертої статті 126 Конституції України (є неконституційними), положення пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон).

У частині дев'ятнадцятій статті 79 Закону зазначено, що Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно, зокрема, з підстав наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням (пункт 1).

На думку автора клопотання, "зміст вказаного положення дає підстави стверджувати, що визначене у ньому юридичне регулювання, зокрема, через наявність словосполучення "інших обставини", без їх конкретизації, свідчить про порушення конституційного принципу верховенства права, зокрема, таких його складових як зрозумілість, чіткість, недвозначність та ставить під сумнів конституційне право особи щодо гарантування знати свої права та обов'язки, закріплене у частині першій статті 57 Основного Закону України".

Соколова O.A. вказує на те, що оспорювані положення Закону порушують гарантії незалежності судді, створюють передумови для впливу на нього та дають можливість фактично притягнути його до відповідальності шляхом звільнення з посади, що зумовлює порушення конституційного права на працю та принципу рівності громадян перед законом, а також нівелює гарантований державою захист від незаконного звільнення.

На підтвердження своєї позиції суб'єкт права на конституційну скаргу посилається на положення Конституції України, Закону, рішення Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, а також судові рішення, прийняті у його справі.