Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Запорожця Михайла Петровича - головуючого,

Касмініна Олександра Володимировича,

Мойсика Володимира Романовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Власенка Сергія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Власенко C.B. із клопотанням визнати таким, що не відповідає статтям 55, 124 Конституції України (є неконституційним), положення пункту 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс).

Згідно з пунктом 19 статті 4 Кодексу термін "індивідуальний акт" вживається в Кодексі в значенні акта (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що у червні 2018 року автор клопотання звернувся до Верховного Суду з адміністративними позовами про визнання протиправними та нечинними указів Президента України "Про призначення С. Головатого суддею Конституційного Суду України" від 27 лютого 2018 року № 45/2018 і "Про визначення особи до складу комісії зовнішнього контролю з проведення незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України" від 19 червня 2018 року № 169/2018.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши справи за позовами Власенка С.В. як суд першої інстанції, ухвалами від 6 вересня 2018 року у справі № 9901/645/18 та від 18 вересня 2018 року у справі № 9901/643/18 закрив провадження у справах на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу, оскільки ці справи не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Автор клопотання оскаржив зазначені ухвали в апеляційному порядку. Велика Палата Верховного Суду постановами від 5 лютого 2019 року у справі № 9901/645/18 та від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/643/18 апеляційні скарги Власенка С.В. залишила без задоволення, а ухвали суду - без змін. У мотивувальних частинах вказаних постанов зазначено, що оскаржувані укази Президента України є актами індивідуальної дії, а тому не породжують для Власенка С.В. прав, обов'язків і законних інтересів, не надають позивачу права на захист, а саме права на звернення до суду з адміністративними позовами про визнання протиправними та нечинними відповідних указів Президента України.

Власенко C.B. стверджує, що внаслідок застосування положення пункту 19 статті 4 Кодексу у відповідних судових рішеннях зазнало порушення його "гарантоване право на захист (самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього), передбачене статтями 55, 124 Конституції України".