Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Литвиненко Світлани Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 270, частин третьої, шостої, одинадцятої статті 273, частини одинадцятої статті 277, частин другої, четвертої статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Литвиненко Світлана Василівна - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення статті 270, частин третьої, шостої, одинадцятої статті 273, частини одинадцятої статті 277, частин другої, четвертої статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс).

Автор клопотання вважає, що порушено його конституційні права, а саме на рівність сторін перед судом, судовий захист, справедливий суд, рівність перед законом, свободу світогляду, релігійні переконання, свободу пересування і вільний вибір місця проживання, а також принцип верховенства права, "в частині визначеності закону".

Литвиненко C.B. вказує на необхідність здійснення перевірки оспорюваних положень Кодексу на відповідність статтям 3, 8, 21, 22, 24, 33, 35, 55, 64, 129 Конституції України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу; у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосуваннязакону (частина перша, пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Аналіз конституційної скарги дає підстави для висновку, що автор клопотання, стверджуючи про невідповідність статтям 3, 8, 21, 22, 24, 33, 35, 55, 64, 129 Основного Закону України положень статті 270, частин третьої, шостої, одинадцятої статті 273, частини одинадцятої статті 277, частин другої, четвертої статті 278 Кодексу, не обґрунтував, у чому саме полягає неконституційність вказаних положень, обмежившись наведенням змісту положень Конституції України, Кодексу та посиланням на міжнародні акти, рішення Європейського суду з прав людини і юридичні позиції Конституційного Суду України. Однак цитування приписів Конституції України, положень законів України, наведення змісту рішень Конституційного Суду України, посилання на міжнародні акти без наведення аргументів щодо невідповідності Конституції України оспорюваних положень закону України не може вважатись обґрунтуванням їх неконституційності в контексті вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".