Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого,

Саса Сергія Володимировича,

Шаптали Наталі Костянтинівни - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Мацевки Богдана Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н.К. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Мацевка Богдан Володимирович з клопотанням визнати таким, що не відповідаєчастині першій статті 8, частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), відповідно до якого "судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені".

Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 10 грудня2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, в задоволенні позову Мацевки Б.В. до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 7 серпня 2018 року відмовив.

Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мацевки Б.В. на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності оспорюваного положення Кодексу, автор клопотання посилається на положення статті 55 Конституції України та вказує, що "Конституцією не зазначено конкретно, що захищати права людини має якась конкретна інстанція суду (перша, апеляційна чи касаційна інстанція)". Крім того, суб'єкт права на конституційну скаргу зазначає, що, "ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції не врахували положення Конвенції про тимчасове ввезення", прийнятої 26 червня 1990 року.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

2.1. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтею 55 цього закону.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушень внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55).

Стверджуючи про неконституційність положення частини третьої статті 272 Кодексу, автор клопотання зазначає, що це положення "обмежує... можливість захистити свої порушені права внаслідок дій посадових осіб Львівської митниці ДФС", оскільки не передбачає перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 Кодексу "касаційною судовою інстанцією".