- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Ухвала
УХВАЛА
ДРУГОЇ КОЛЕГІЇ СУДДІВ
ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Камінського Валерія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
м. К и ї в 13 червня 2019 року № 165-2(II)72019 |
Справа № 3-144/2019(3239/19) |
Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:
Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,
Лемака Василя Васильовича - доповідача,
Тупицького Олександра Миколайовича,
Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
установила:
1. Камінський В.І. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті
4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VІ зі змінами (далі - Закон), згідно з якими платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Автор клопотання навів також зміст положень частини четвертої статті
4 Закону, у якій визначено, які особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
На думку суб'єкта права на конституційну скаргу, який як самозайнята особа є платником єдиного внеску на підставі пункту 5 частини першої статті
4 Закону, зазначена норма
Закону не відповідає статті
24 Конституції України в аспекті того, що дія положень частини четвертої статті
4 Закону не поширюється на нього.
До конституційної скарги Камінський В.І. долучив копії судових рішень, ухвалених у його справі, а саме рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року.
2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.
Відповідно до
Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих
Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).
2.1. Камінський В.І. звернувся до суду першої інстанції з позовом про зобов'язання органів державної фіскальної служби виключити його зі списків платників єдиного внеску, оскільки вважав, що є підстави для звільнення його від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті
4 Закону. Остаточним судовим рішенням у справі суб'єкта права на конституційну скаргу - постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року - йому відмовлено у задоволенні позовних вимог, що, на його думку, не відповідає статті
24 Конституції України.
Вирішення питання застосування судами законів України не належить до повноважень Конституційного Суду України. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб'єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам; пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування і не належить до повноважень Конституційного Суду України (ухвали
від 31 березня 2010 року № 15-у/2010,
від 3 липня 2014 року № 73-у/2014,
від 24 лютого 2016 року № 14-у/2016).
................Перейти до повного тексту