Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого,

Завгородньої Ірини Миколаївни - доповідача,

Кривенка Віктора Васильовича,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Косіциної Людмили Володимирівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, частини четвертої статті 263, пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Завгородню І.М. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Косіцина Л.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частинам першій, другій статті 8, статті 75 Конституції України (є неконституційними), положення частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс) та такими, що не відповідають частині другій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Кодексу.

Як вважає суб'єкт права на конституційну скаргу, оспорювані положення Кодексу, застосовані в остаточному судовому рішенні у його справі - ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2018 року - порушують конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України.

Обґрунтовуючи свою позицію, Косіцина Л.В. посилається на окремі положення Конституції України, Кодексу, Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення Верховного Суду в інших справах, а також на судові рішення у її справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Відповідно до частини першої, пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначається обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.

Як вбачається з долучених до конституційної скарги матеріалів, в остаточному судовому рішенні - ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2018 року - положення частини четвертої статті 263 Кодексу не застосовувалися, тому вони не можуть бути предметом конституційного контролю у справі за конституційною скаргою Косіциної Л.В.

З аналізу конституційної скарги випливає, що Косіцина Л.В. не обґрунтувала тверджень щодо невідповідності частині другій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України положень пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Кодексу.

Аргументація автора клопотання зводиться до висловлення незгоди із законодавчим регулюванням питання касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та ухвалених у її справі судових рішень, що не можна вважати належним обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу.