Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Лемака Василя Васильовича - доповідача,

Тупицького Олександра Миколайовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Олійника Олександра Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Олійник Олександр Миколайович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частині третій статті 22, частині другій статті 41, пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України окреме положення частини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ зі змінами (далі - Закон) "якщо інше не передбачено договором оренди".

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що таке формулювання норми Закону "обмежує право орендаря стати співвласником (набути право приватної власності) створеної нової речі в результаті зробленого ним поліпшення за згодою орендодавця", порушує закріплені в Конституції України принцип верховенства права (частина перша статті 8), рівність усіх суб'єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13), вимогу законодавчого визначення правового режиму власності (пункт 7 частини першої статті 92) та порядку набуття права приватної власності (частина друга статті 41), заборону на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22).

Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї документів вбачається таке.

У 2002 році Олійник О.М. як орендар уклав договір оренди об'єкта державної власності - дачного будинку у місті Києві - та з того часу здійснив реконструкцію (поліпшення) орендованого майна. У 2018 році Олійник О.М. звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно та визначення частки у праві власності.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року вказаний позов було задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишено без змін.