Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого,

Лемака Василя Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Новака Андрія Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 65 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 7-8, ст. 50).

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Новак Андрій Васильович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині третій статті 22, частинам першій, другій статті 55, статті 64, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) положень частини першої статті 65 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон), відповідно до яких рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

З аналізу конституційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що Вища рада правосуддя ухвалила рішення щодо продовження строку тимчасового відсторонення судді Новака A.B. від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Вважаючи це рішення незаконним, суддя Новак A.B. звернувся до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з позовом про скасування вказаного рішення Вищої ради правосуддя, який рішенням від 5 вересня 2018 року задовольнив позовні вимоги Новака A.B. у повному обсязі. Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 січня 2019 року ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що вичерпний перелік підстав для оскарження рішення Вищої ради правосуддя, який міститься у частині першій статті 65 Закону, перешкодив йому реалізувати право на судовий захист, гарантоване частинами першою, другою статті 55, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, яке відповідно до її статті 64 не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Крім того, Новак A.B. стверджує, що правове регулювання, яке існувало до набрання чинності Законом, не передбачало обмежень в частині переліку підстав для оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя або рішень щодо продовження строку такого відсторонення у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тому, на думку автора клопотання, при прийнятті Закону, в частині встановлення переліку підстав для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя, було допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, чим порушено його право, гарантоване частиною третьою статті 22 Конституції України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначаються обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).