Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі суддів:

Мельника Миколи Івановича - головуючого,

Саса Сергія Володимировича - доповідача,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сунцова Павла Володимировича, Сунцової Ірини Володимирівни, які діють в інтересах малолітнього сина Сунцова Артема Павловича, щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Caca С.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Сунцов Павло Володимирович, Сунцова Ірина Володимирівна, які діють в інтересах малолітнього сина Сунцова Артема Павловича, звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частинам третій, четвертій статті 13, статтям 21, 22, 23, частині першій статті 24, статті 30, частині першій статті 32, статтям 41, 47, 48, 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність) статті 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), за якими:

- "1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним" (стаття 387);

- "1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках" (стаття 388).

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що судовими рішеннями Комінтернівського районного суду міста Харкова від 9 липня 2014 року та апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 20 за адресою: місто Харків, Фесенківський в'їзд, буд. 2 (далі - Квартира), укладений між Безсоновим B.C. (батьком Безсонова О.В.) та Рудовим Б.А., в частині купівлі 1/6 частки Квартири та визнано право власності Безсонова О.В. на 1/6 частку Квартири в порядку спадкування за законом після смерті його матері, померлої у січні 1991 року. З червня 2013 року, після смерті Рудова Б.А., право власності на квартиру набула його дружина Рудова Г.В., яка у грудні 2015 року продала Квартиру Сунцовій І.В. У квітні 2016 року Сунцова І.В. подарувала Квартиру своєму синові Сунцову А.П.

До Комінтернівського районного суду міста Харкова Безсонов О.В. звернувся з позовом до Сунцова А.П. в особі його законного представника Сунцова П.В., Сунцової І.В., Сунцова П.В. про визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Цей суд рішенням від 12 жовтня 2017 року, яке апеляційний суд Харківської області постановою від 17 квітня 2018 року залишив без змін, позовні вимоги Безсонова О.В. задовольнив частково та вирішив витребувати у Сунцова А.П. на користь Безсонова О.В. належну йому на підставі судових рішень Комінтернівського районного суду міста Харкова від 9 липня 2014 року та апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року 1/6 частку Квартири та надати право на володіння, користування та розпорядження нею Безсонову О.В. Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2018 року судові рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Суб'єкти права на конституційну скаргу стверджують, що "через недосконалість змісту ст.ст. 387, 388 ЦК України власник незначної частки у спільному нерухомому майні може "тероризувати" добросовісного власника більшої частки досить тривалий час, зловживаючи своїм правом на судовий захист та порушуючи законні права іншого співвласника, що не відповідає конституційним гарантіям за ст.ст. 8, 13, 41, 47, 48, 64 Конституції України".