Велика палата Конституційного Суду України 7 березня 2019 року постановила Ухвалу № 8-у/2019 (далі - Ухвала), якою відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про підтримку звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні" від 19 квітня 2018 року № 2410-VIII (далі - Постанова) на підставі пункту 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Підтримуючи ідею про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, вважаю за необхідне на підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" викласти окрему думку щодо концептуальних недоліків в аргументації Ухвали.

1. Мотивуючи неналежність до повноважень органу конституційної юрисдикції питань, порушених у конституційному поданні, Велика палата Конституційного Суду України виходила, зокрема, з такого:

- приймаючи Постанову, Верховна Рада України засвідчила свою політичну позицію щодо підтримки звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні (друге речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Ухвали );

- питання, порушені у Постанові, мають політичний характер та повинні бути вирішені в межах компетенції та політичної доцільності відповідних органів державної влади (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Ухвали ).

Згідно зі статтею 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви; жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова (частина третя); ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань; у разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою (частина четверта).