Велика палата Конституційного Суду України Ухвалою від 11 квітня 2019 року № 2-уп/2019 закрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII на підставі пункту 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" .

Не погоджуючись із закриттям конституційного провадження у цій справі, вважаю за необхідне висловити окрему думку на підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" .

Конституційний Суд України закрив провадження у справі на підставі пункту 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" , а саме - втратою чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.

На обґрунтування мотивів закриття провадження у справі Конституційний Суд України послався на юридичну позицію, викладену в його Ухвалі від 10 березня 2017 року № 3-уп/2017, відповідно до якої положення закону про Державний бюджет України на певний період, які передбачають бюджетні призначення, втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, визначених Бюджетним кодексом України.

Вважаю, що обґрунтування Ухвали Конституційного Суду України від 11 квітня 2019 року № 2-уп/2019 не враховує положень частини другої статті 8, пункту 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" , з огляду на таке.

У чинному Законі України "Про Конституційний Суд України" на відміну від Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, під час дії якої постановлено Ухвалу Конституційного Суду України від 10 березня 2017 року № 3-уп/2017, передбачено, що Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України чинних актів (їх окремих положень) (частина перша статті 8), а також з метою захисту та відновлення прав особи - щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватися до правовідносин, що виникли під час його чинності (частина друга статті 8).