Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Гультая Михайла Мирославовича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Колісника Віктора Павловича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту 1 пункту 28 розділу II, пункту 2 розділу IV "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 20-21, ст, 745).

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Ващенко С.Є. - звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту 1 пункту 28 розділу II, пункту 2 розділу IV "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ (далі - Закон № 1166). Згідно з підпунктом 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166 у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ в редакції до внесення змін Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі - Закон № 2453) виключено статтю 136, якою, зокрема, передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Автор клопотання просить також визнати неконституційним положення пункту 2 розділу IV "Прикінцеві положення" Закону № 1166 в частині, що стосується набрання чинності з 1 квітня 2014 року підпунктом 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166.

Із конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що Ващенко С.Є. у період з 5 січня 1993 року по 11 лютого 2003 року обіймав посаду судді Кам'янець-Подільського міського суду Хмельницької області, а з 12 лютого 2003 року по 16 вересня 2016 року - посаду судді апеляційного суду Хмельницької області. У зв'язку з поданням заяви про відставку Верховна Рада України Постановою "Про звільнення суддів" від 8 вересня 2016 року № 1515-VІII звільнила його з посади судді, а згідно з наказом голови апеляційного суду Хмельницької області Ващенка С.Є. виключено зі штату вказаного суду. Оскільки при звільненні Ващенку С.Є. не була виплачена одноразова вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат, він звернувся до голови апеляційного суду Хмельницької області з відповідною заявою, проте у такій виплаті йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для її здійснення.

Не погоджуючись з цим, Ващенко С.Є. звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до апеляційного суду Хмельницької області та Державної судової адміністрації України, в якому вказав, що "йому протиправно не нарахована та не виплачена відповідачами вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв'язку з виходом у відставку, оскільки право на таку допомогу, за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, він набув ще 27.11.2005, тобто задовго до набрання чинності Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 із Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ". Він звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з клопотанням, зокрема, визнати протиправною відмову у виплаті такої одноразової вихідної допомоги.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 2 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 23 січня 2019 року касаційну скаргу Ващенка С.Є. залишив без задоволення, зазначені судові рішення - без змін.

На думку суб'єкта права на конституційну скаргу, оспорювані положення Закону № 1166 "суперечать таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість", а отже, є неконституційними.

На підтвердження своїх доводів автор клопотання посилається на положення Конституції України, законів України, рішення Конституційного Суду України, постанову Конституційного Суду Російської Федерації, рішення Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у справі за його позовом.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначається, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги (частина четверта статті 77).