1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Ухвала


УХВАЛА
ПЕРШОЇ КОЛЕГІЇ СУДДІВ
ПЕРШОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою приватного акціонерного товариства "Київстар" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 34 Закону України "Про телекомунікації" та частини першої статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"
м. К и ї в
12 березня 2019 року
№ 64-1(1)72019
Справа № 3-52/2019(1067/19)
Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:
Гультая Михайла Мирославовича - головуючого,
Головатого Сергія Петровича,
Колісника Віктора Павловича - доповідача,
розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою приватного акціонерного товариства "Київстар" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 34 Закону України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року № 1280-IV (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 12, ст. 155) та частини першої статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 50, ст. 472) зі змінами.
Заслухавши суддю-доповідача Колісника В.П. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України
установила:
1. Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - Товариство) звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) частину третю статті 34 Закону України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року № 1280-IV (далі - Закон № 1280) та частину першу статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 3659).
Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що вказані положення Закону № 1280 та Закону № 3659 не відповідають статті 31 Конституції України, а положення Закону № 3659 не відповідає ще й частині другій статті 32 Конституції України у взаємозв'язку з частиною першою її статті 8.
Згідно з частиною третьою статті 34 Закону № 1280 Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом; в інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.
Частиною першою статті 22-1 Закону № 3659 встановлено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
З аналізу змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.
Антимонопольний комітет України рішенням від 23 листопада 2017 року визнав, що Товариство порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом неподання інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, та наклав на Товариство штраф за вказане порушення.
Не погоджуючись із рішенням Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2017 року та вважаючи, що вимога надати запитувану інформацію Антимонопольному комітету України суперечить приписам Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Закону № 1280 та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Товариство оскаржило назване рішення до господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11 червня 2018 року повністю задовольнив позов Товариства та визнав недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2017 року.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 4 вересня 2018 року залишив апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2018 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 20 листопада 2018 року, яка є остаточним судовим рішенням у справі суб'єкта права на конституційну скаргу, задовольнив касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, скасував рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2018 року.

................
Перейти до повного тексту